Вам нужно Авторизоваться. Забыли Пароль? Регистрация
Май Воскресение 28 2017 г. в 4:16

Бравий вояка відвідав Білу Церкву

Автор: Олена Ткаченко
Источник: www.grif.kiev.ua
Добавлено: 2006-10-11 10:23:58

Бравий вояка відвідав Білу Церкву

 

В березні в нашому місті відбулись гастролі Національного академічного театру ім. Івана Франка. Цього разу франківці привезли до Білої Церкви інсценізацію “Швейк” Мирослава Гринишина та Андрія Жолдака-Тобілевича за мотивами роману Ярослава Гашека “Пригоди вояки Швейка”. Головні ролі виконували: народний артист України Богдан Бенюк та народний артист України, Лауреат Національної премії України ім. Тараса Шевченка Анатолій Хостікоєв. До Білої Церкви франківці приїжджають не вперше і місцеві глядачі добре знайомі з їх грою. Тому цього вечора Театральна зала ПК “Росава” була вщент заповнена шанувальниками театру. Звичайно, не всі з них так би мовити “професійні” театрали. Дехто прийшов подивитись на знаменитих Бенюка та Хостікоєва, декого привабила назва “Швейк”. Та одразу хочу зазначити, що ті з глядачів, хто хотів сприйняти “Швейка” як легку комедію, помилився. Безперечно, бравий вояка наділений комедійними рисами і смішних епізодів у виставі вистачало, та й образ Швейка, і вся вистава взагалі мала більш серйозне спрямування і досить глибокий, навіть філософський зміст. Не дивлячись на те, що події, відображені в інсценізації, мали місце в Чехії на початку ХХ століття, вони досить актуальні і в наш час, і в нашій країні. Та й проблеми, які піднімались авторами, є болючими для будь-якої нації і кожної людини зокрема. Чудовий дует талановитих акторів Бенюк – Хостікоєв своєю неперевершеною грою не залишив глядачів байдужими, подарувавши їм фейєрверк емоцій, почуттів та зарядивши позитивною енергетикою. І публіка відповіла акторам взаємністю. Відбулось взаєморозуміння, а відтак інсценізація мала неабиякий успіх. По закінченні вистави нам вдалось поспілкуватись з акторами.

 

 

Анатолій Хостікоєв

 


 

- Пане Анатолію, ми щиро вітаємо Вас з отриманням звання “Актор року” в програмі “Людина року – 2003”.
- Дуже дякую.
- Скажіть, а що це означає для Вас особисто?
- Особисто? По-перше, це дуже приємно. Це була наша робота - “Сеньйор з вищого світу” - вистава, яку ми поставили в нашій продюсерській компанії “Бенюк-Хостікоєв”, де задіяна вся наша театральна родина. Це Сумські, Паперний, Бенюк, Хостікоєв. Ми працювали дуже плідно, віддали цій роботі цілий рік нашого творчого життя і дуже приємно, що цю роботу помітили і оці-нили. А те, що мене визнано кращим актором, то це тому, що саме я за це відповідав, тому що я був художнім керівником цієї вистави, режисером. І гідне визнання нашої акторської роботи є, безумовно, дуже приємним.
- У виставі, представленій сьогодні білоцерківським глядачам, Ви зіграли кілька ролей. Яка з них Вам найближча?
- Знаєте, це об’ємна робота. Всі мої персонажі в цій виставі – одне ціле. З них отак і “зліплюються” такі персонажі, як поручик Лукаш. Так як і в кожній людині є багато рис: і позитивних, і негативних, і смішних - всі гарні.
Тому я не можу виділити якийсь персонаж. Це один образ, який мені дуже дорогий.
- Чи не заважали Вам дзвінки мобільних телефонів під час вистави, репліки з залу тощо?
- Тут вже нічого не вдієш. І в Києві таке трапляється. Публіку, звичайно, треба виховувати. Я думаю, що та людина, в якої задзвенів мобільник, наступного разу вимкне його на час вистави, тому що, дійсно, це заважає. Поступово, думаю, глядач зрозуміє, що це не просто розважальна програма. Театр – це зовсім інше. Це навіть не шоу-бізнес. Люди мусять приходити в театр, як це було раніше – збираючись в театр, треба спочатку підготувати свою душу до сприйняття прекрасного, привести її в порядок.
- На Вашу думку, як сприйняла білоцерківська публіка “Швейка”?
- Я Вам скажу, що білоцерківська публіка нам рідна, тому що ми тут бували, буваємо і будемо ще приїздити. У нас тут дуже багато друзів. І нас приймають в Білій Церкві не як гостей, а як рідних, як своїх друзів.
І сьогоднішня вистава, і сьогоднішній прийом свідчать про те, що ми завжди приїздимо з відкритою душею і глядач нам віддає і цю силу, і цю енергетику. Я думаю, що білоцерківська публіка є і дуже відвертою, і дуже прискіпливою, але вона – професійна.


 

 

Богдан Бенюк

 


 

- В сьогоднішній виставі Ви зіграли роль Швейка. Це досить складний образ. Як Ви самі його оцінюєте?
- Ви знаєте, мабуть, ті актори, які грають того чи іншого персонажа, вже абсолютно не звертають увагу на складність образу, а звертають увагу на ті душевні колізії, які відбуваються з тією чи іншою людиною, яку вони грають. І те задоволення, яке ми отримуємо під час гри, при тому що відбувається між нами на сцені, є величезним щастям, коли оце все передається глядачам. Так відбувається і в цій виставі. І, повірте, як би складно не було, скільки б з нас потів не зійшло на цій сцені, що б там не творилось, але після вистави ми маємо просто величезний емоційний заряд від того, що глядач нам дав. Ми дали глядачеві і тут же дістали все на взаємину. Так що нічого тут складного немає. Знаєте, коли якось спитали в одного артиста: “А важко зніматись в кіно?”, він відповів: “А що ж тут важкого? Наливай та пий”. Так само і тут. Виходиш на сцену - та й грай собі, ось і все.
- Ваш Швейк вийшов таким собі українським парубійком. Це так було задумано?
- Ми це свідомо робили. І так побудували російсько-українську мовну палітру вистави. В самому романі йдеться про чеську мову, якої на початку ХХ століття вже майже не існувало, вона була “задавлена” німецькою мовою. Ми ж зробили на наш лад – російсько-українську.
- Це комедія, але настільки серйозна. Як вдалося це поєднати?
- У нас немає якогось жанру на 100%. Все змішується: драма з комедією і трагедією. Не буває так, щоб навіть трагедія йшла від самого початку і до кінця лише трагічно, ні. Воно ж буває так, що абсолютно спонтанно стаються такі речі, які потім можна назвати трагедійними. Тому й “Швейка” не можна віднести до чистої комедії. Це є драма з комедією, драматична комедія. Загалом, це є життя.
- І, наостанок, Ваші побажання білоцерківцям.
- Всім бажаю здоров’я в першу чергу, в другу чергу – здоров’я, в третю чергу – здоров’я. А потім – грошей побільше. Щоб Ви могли сісти на маршрутку, доїхати до Києва, подивитись виставу в театрі ім. І.Франка, заплативши ті кошти, яких варта та вистава, сісти знову на маршрутку, доїхати додому в Білу Церкву і це не “било” б по кишені вашої родини.

Щоб Ви були багаті і не тільки фінансово, багаті духом і душею.


 

 

Підготувала Олена Ткаченко


Понравилась статья? Поделись с друзьями!
Добавить в избранное Добавить в Google - Закладки Добавить в Яндекс.Закладки Добавить в Facebook Добавить в Twitter Добавить в Мой Мир Добавить в Мемори Запостить в ЖЖ Запостить в блог на Liveinternet Поделиться на WOW.ya.ru 0
Нравится
URL
HTML
BBCode


Оглавление   |  На верх


Вход

Логин:

Пароль:


Запомнить меня
Вам нужно Авторизоваться.
Забыли Пароль?
Регистрация

На Сайте

Гостей: 5
Пользователей: 0


Статистика


Страница сгенерирована за 0.184 сек..