Вам нужно Авторизоваться. Забыли Пароль? Регистрация
Июнь Воскресение 25 2017 г. в 15:11

«Тартюф, або…» Яка доля неординарної вистави (інтерв`ю з Богданом Бенюком)

Автор: Дарія Король
Источник: www.ukrop.com
Добавлено: 2006-10-11 10:29:29

“Тартюф, або…” Яка доля неординарної вистави (інтерв’ю з Богданом Бенюком)
14.02.2003 00:00 | Розмовляла Дарія Король 


Після смерті Сергія Данченка, художнім керівником у театрі Франка став Богдан Сильвестрович Сталоне (як Ступку називають франківці). Ступка – актор і тому взяти на себе режисерську лінію театру він і не прагне. Але політику – так: для цього режисери запрошуються на постановки. І от один з таких результатів – вистава “Тартюф” по Мольєру в режисерському та сценографічному вирішенні Валентина Козьменка-Делінде. Це не перша робота режисера у театрі. Тому, з однієї сторони, Козьменко-Делінде – знайома особистість театру ім. Франка, а з іншої, – незвична франківцям система режисерських поглядів. Після прем’єри вистави режисер повернувся до Чехії, а актори тут “розхльобують”. Зокрема, актор-обличчя театру Франка, виконавець ролі Оргона, народний артист України Богдан Бенюк, який поділився своїми думками з цього приводу.

- Чому сьогодні театр звернувся до Мольєра?

Богдан Бенюк: “В принципі, класичні речі можуть звучати століттями. І ця драматургія актуальна сьогодні. Але з огляду на те, що постановка зроблена трохи незвично для нашого театру, з фантазіями режисера, тому, мабуть, багато людей і сюжету не зрозуміють, якщо не пам’ятають твору.”

(Фантазій дійсно багато. По-перше, Тартюф не один, а їх двоє. Більше того, це чоловік і жінка. Ні, насправді режисер сюжет не переробляв, просто його метафорична мова сягає цих мотиваційних пояснень щодо захоплення Тартюфом членами родини Оргона. По-друге, одразу зауважується далека від деталей сценографія: ні тобі стола, ні тобі стільця, ні вікна, ні дверей – тільки французькі штори, які створюють кімнату та виокремлюють “ореольний недоторканий” простір Тартюфа. – від авт.)

Б.Б.: “Артисту було б гарно грати, коли був би стіл, коли було б кріло, де можна сісти, було б за що сховатися. А тут нема за що ховатися”.

- Чи важко грати Мольєра?

Б.Б: “Мені як актору було нескладно грати. Чи Мольєр це, чи Корнійчук, чи Шекспір… Якщо ти одягаєш на себе персонажа, то ти просто існуєш у даних запропонованих обставинах і виконуєш ту роботу, що треба виконувати. Намагатися робити чесно, щоб тебе глядач зрозумів. Бо це перша заповідь актора – бути зрозумілим, щоб зчитували те, що ти хочеш робити і, принаймні, слідкували за тим, як народжується та чи інша потуга, той чи інший поворот. Мені треба було б як актору віддатися повністю режисеру, якщо я прийшов з ним працювати і виконувати всі ті постулати, які він вимагав. Режисер має свій почерк, погляд і право трактування, тому він має право вимагати від актора виконувати його кожну забаганку. Актор може допомогти і може нашкодити, якщо він не знаходить спільної мови з режисером. І мені особисто було важко віддатися тому польоту, фантазійному потоку Козьменко-Делінде, який він вимагав. В силу багатьох причин. В силу свого уявлення цієї драматургії. В силу своїх цнотливостей всіляких. Багатьох речей, які стримують і не дають можливості відкритися повністю режисерові, і таким чином, режисер часто не має можливості зробити те, що він хоче. І виходить, така собі, напівкровка. Але знову ж таки тут претензії до режисера, бо режисер організовує репетиційний період, він повинен добитися того, щоб актори стали його руками-ногами, бо інакше, він тоді не дотягується до планки оволодіння професією “режисер”.”

- А що саме вимагав Козьменко-Делінде, що непритаманне акторам театру Франка?

Б.Б.: “Ні, воно притаманне, але сама ця форма існування… вона незвична для театру Франка. У нас уже є певний стереотип. Приходять і кажуть: “отак” чи “інакше” ця вистава буде іти – і ти бачиш, що це вже схоже на театр Франка. А тут раптом і оформлення, і музика, і костюми – все ніби не з театру Франка. Оце важко нам – переключитися на інший професійний рівень режисера. От зараз у нас буде ставити виставу “Цар Едіп” за Софоклом головний режисер театру ім. Шота Руставеллі. От цікаво, як ми будемо підтасовуватися під нього. Але це перший обов’язок артиста, якщо приходить маститий режисер – той, який на голову вище актора стоїть по інтелекту, і тобі розказує свою фантазію, і вміє артиста захопити своєю ідеєю… Й артист потім віддає, а це професія артиста – віддатися режисеру, ми не маємо права диктувати. Можна відстоювати свою думку на репетиціях, але до тої межі, поки режисер тобі дозволяє. А коли режисер говорить “ні – табу, бо для такого вирішення мені потрібне таке існування”, то тут уже або треба йти з роботи, або робити роботу до кінця і слухатися режисера.

Не можна сказати, що, наприклад, п’єса Мольєра так вже на часі. Позавчора її не треба було, а сьогодні вже так треба, що можна застілитися. Але щось спонукає режисера і художнього керівника дійти до цієї драматургії. Це треба зрозуміти стратегію мислення керівництва, дивіться, Шекспір, Мольєр, Софокл… Шкода, тільки, що немає нашої сучасної драматургії… Вона є, але ще не може з’явитися в театрі – тут треба ще мати режисера, який би зміг її реалізувати. Минулого року кожного понеділка під патронатом банка “Надра” відбувалися так звані “театральні читання” сучасної драматургії. Свої п’єси пропонували драматурги з усієї України. Вони приїжджали, збиралися критики і відбувалися читання, а потім – обговорення цих вистав. Ці п’єси будуть видані окремою книжкою. Щоб підняти молодих драматургів, то треба їм дати дірочку, через яку б вони зрозуміли, що там сонечко світить з другого боку. І до речі, серед тих п’єс вибрали одну, яка буде ставитися в нашому театрі – п’єса про Шевченка, яку написав Олександр Денисенко. Значить, є надія, що скоро це з’явиться


Понравилась статья? Поделись с друзьями!
Добавить в избранное Добавить в Google - Закладки Добавить в Яндекс.Закладки Добавить в Facebook Добавить в Twitter Добавить в Мой Мир Добавить в Мемори Запостить в ЖЖ Запостить в блог на Liveinternet Поделиться на WOW.ya.ru 0
Нравится
URL
HTML
BBCode


Оглавление   |  На верх


Вход

Логин:

Пароль:


Запомнить меня
Вам нужно Авторизоваться.
Забыли Пароль?
Регистрация

На Сайте

Гостей: 16
Пользователей: 0


Статистика


Страница сгенерирована за 0.299 сек..