Вам нужно Авторизоваться. Забыли Пароль? Регистрация
Август Вторник 22 2017 г. в 23:37

Богдан БЕНЮК: Щоліта ми відпочиваємо однаково: коли театр іде у відпустку, беремо його в оренду і… «відпочиваємо»

Автор: Ольга ДАНЧЕНКОВА
Источник: www.slovo-unp.com
Добавлено: 2006-10-12 00:11:30

Богдан БЕНЮК: Щоліта ми відпочиваємо однаково: коли театр іде у відпустку, беремо його в оренду і… «відпочиваємо»

 

Що Богдан Бенюк людина працьовита тією ж мірою, що й творча, відчуваєш одразу. У ньому дивним чином співіснують акторський талант і житейська практичність. Та, швидше за все, саме завдяки другій рисі актор має можливість реалізовувати першу.
Шоумен і викладач, консерватор і революціонер, комік і трагік, разом з давнім другом та колегою Анатолієм Хостікоєвим він намагається робити своє сучасне, неканонічне і водночас професійно відшліфоване мистецтво.
Бенюк – стріляний горобець у розмовах з газетярами, про що свідчать перші ж слова: “А диктофон у вас справний? Купіть, будьте ласкаві, нові батарейки..” та ін.
– Чому ви вирішили поставити саме рок-оперу? П’ятнадцять років тому «Біла ворона» була відповіддю тодішнім американським постановкам, а тепер це що – “наш отвєт” мюзиклу “Чикаго”?
– Ні! (Стає серйозним.) Якщо взяти українську народну та театральну творчість узагалі, то завжди були рок-опери. Театри навіть називалися “музично-драматичними”, тобто обов’язковим був спів. Тож ми не відповідаємо ні Чемберлєну, ані комусь ще, а лише робимо своє, притаманне нам.
– Як виникла ідея оновленої «Білої ворони»?
– Коли 2003-го почала функціонувати театральна компанія “Бенюк і Хостікоєв”, ми стояли перед вибором драматичного матеріалу. Спочатку поставили комедію “Моя професія – сеньйор з вищого світу”, потім драму Джона Стейнбека “Про людей і мишей”. Треба було додати в репертуар музики і зробити виставу, яка нібито не була притаманна тому, що було досі. Цим ми хочемо довести, що й не на таке здатні!
Музика до “Білої ворони”, яку створив Татарченко, сучасна. На наше прохання він же переробив аранжування. Чудовий текст Юрія Рибчинського. Багато сцен, придуманих Анатолієм Хостікоєвим, перенесено до нашої вистави. Усі події подаються крізь уяву і фантазію малого хлопчика, якого грає Славко Хостікоєв.
– Відомо, що ви набрали молодих акторів – плануєте готувати нове покоління?
– Ні-ні-ні. Ми їх запросили просто для виконання ролей персонажів, які є молодими – підбирали тих, кого бачили у відповідних ролях.
Юлію Вдовенко ми знайшли саме як співачку, бо тут вокальні здібності все-таки мають дуже велике значення, окрім драматичних. А вона закінчила Київське музичне училище. У цієї дівчини – колосальний магнетизм.
Ще один головний герой – Жульєн – теж молодий, але вже професійний артист Ігор Рубашкін, який працює у Малому драматичному театрі на Печерську.
– Ваша опера “Біла ворона” є комерційним проектом чи хочеться реалізувати передусім творчі амбіції?
– Комерційні проекти в Україні неможливі взагалі. Народ бідний і не може дозволити собі заплатити велику суму за спектакль. Тому всі комерційні плани стають нульовими без меценатства.
– Ви таки плануєте показувати “Білу ворону” в областях?
– Що значить “плануємо”? Ми завжди їздимо по всіх обласних центрах – від Криму до Івано-Франківська!
Окрім того, сподіваємося під час двомісячних гастролей заїхати і в Польщу, і в Америку, ну, і в Росію теж.
– Цікаво, чому ви знову звернулися до ідеї «Білої ворони»?
– Нині у Театрі Франка ставлять виставу, яка називається “Ромео і Джульєтта”. Її написав Вільям Шекспір. Цього дядька Шекспіра ставили у театрі вже п’ять разів, не кажучи вже про те, що в реґіональних театрах це робили разів вісімдесят. І ніхто не зважає на те, що Шекспіра повторюють, а якщо Татарченка хочеш через 15 років оновити, то вже питають, що це раптом за перегуки такі?
– Поговоримо про того, хто висунувся. Амплуа коміка ви змінили на трагедійний образ. Це назавжди чи поки не набридне?
– Всі актори повинні грати трагікомедію. Це однозначно. Тепер такі поняття, як “комік”, “трагік”, “герой-коханець”, розмиваються, і це правильно. Згадати того ж Миколу Яковченка. Усі звикли чути історії про його походеньки, жарти, любов до чарчини, але ж яке трагічне у нього було життя! Померли всі його рідні, і ніхто не знає, про що він думав, коли виходив на сцену і смішив публіку. А Луї Де Фюнес? Ми сміємося і водночас плачемо.
– Тоді які стереотипи склалися щодо вас?
– Буває, кажуть: “Бенюк! Ти чого нічого смішного не розказуєш? Ти ж такий, га!..” Це ж біда моя, що мене однопланово у театрі використовували. Якось на художній раді у Театрі Франка, ще за головного режисера Сергія Данченка, я запитав: “Ну чому всі героїчні ролі, ролі героїв-коханців віддають Анатолію Хостікоєву? Так, він має метр дев’яносто два сантиметри зросту, його кохають жінки, але ж мене жінки жаліють! Це можна теж прекрасно обіграти. Хоч героєм я не можу бути, але ж коханцем – можу”!
– Тобто секретаря обкому за радянських часів вам би зіграти не доручили?
– Ще б пак! Тоді був типаж самця: світловолосий, голубоокий, худий, щоб значок йому добре пасував. Я міг грати хіба голову колгоспу з моїми метр 58 зросту та 58-м розміром штанів. Хоч секретарі всі такими, як я, й були!
– Пане Богдане, як ви думаєте, чого бракує теперішньому українському театру? Те, що наразі пропонують глядачеві, якось не дуже дивує…
– Ви спитайте, скільки людей тепер взагалі ходить до театру? З усього населення відсотків 10, може, набереться тих, які взагалі колись були в театрі. І нині стоїть питання не про те, щоб дивувати тих, хто сюди ходить, а про те, щоб прилучити нових людей, які почали б любити цей вид мистецтва.
Дуже важливо, щоб людина, яка вперше приходить до театру, потрапила на добру виставу. Бо коли покажуть “фуфло”, то вдруге до театру її не заженеш і палицями.
– Столичне театральне життя, хто б що не говорив, різноманітне і більш-менш насичене. А як вам реґіональні театри?
– А ви знаєте, що у нас їх понад сто штук? У жодній країні світу немає такої кількості державних театрів, що живуть на дотації та роблять дві-три постановки на рік. На Заході є лише кілька провідних національних театрів, на які решта орієнтується.
Директори місцевих театрів не повинні думати про те, як розподілити 15 гривень між 25 акторами. Нашим колективам – причому всім – потрібні добрі менеджери, які б експериментували, знаходили фінансові джерела, тоді калиточка буде повна.
– Так, як це робить ваша з Хостікоєвим театральна команда?
– А дозволь, я відповім тобі запитанням на запитання? Чому не створюються компанії чи якісь інші театральні осередки, схожі на наш? А тому, що важко. Створивши театральну компанію “Бенюк і Хостікоєв”, ми переконалися, що наш приклад ніхто не наслідує! Ще й нема економічної підтримки, і треба виконувати щодня багато роботи, аби знайти це фінансування.
У нас, на щастя, є постійний меценат – це фармацевтична фірма “Дарниця”. Тому на першому місці – творчий задум, який припав до душі нашим меценатам. Інакше це могло б перетворитися на заробітчанство, тоді на всьому довелося б ставити хрест. А ми, слава Богу, існуємо.
На черзі – “Запорожець за Дунаєм”, перша українська опера у новій обробці, в яку ми дописуємо великі шматки, що пропускалися. Це буде така нова, класна річ.
– Від площини театру перейдімо до особистого. Нині ви працюєте над “Білою вороною”, на початку вересня знову гратимете у “Синьйорі з вищого світу”, а як ви відпочиваєте?
– Дуже просто! Щоліта ми відпочиваємо однаково: коли театр іде у відпустку, беремо його в оренду і… “відпочиваємо”! У “Синьйорі” грають самі родичі – мої куми Сумські та Хостікоєви, тож відпочинок у нас, вважайте, сімейний!
– Ви кавоман?
– Я люблю каву, але не можу багато її пити через схильність до гіпертонії. Та якби я мав якесь інакше прізвище, то воно точно було б Каволюб!
– Як починається ваш ранок?
– Усе бігом: швидко поїсти і їхати робити справу.
– А якщо поганий настрій?
– Все одно усе бігом: швидко поїсти і їхати робити справу. Розмовляла Ольга ДАНЧЕНКОВА

19 серпня 2005 року


Понравилась статья? Поделись с друзьями!
Добавить в избранное Добавить в Google - Закладки Добавить в Яндекс.Закладки Добавить в Facebook Добавить в Twitter Добавить в Мой Мир Добавить в Мемори Запостить в ЖЖ Запостить в блог на Liveinternet Поделиться на WOW.ya.ru 0
Нравится
URL
HTML
BBCode


Оглавление   |  На верх


Вход

Логин:

Пароль:


Запомнить меня
Вам нужно Авторизоваться.
Забыли Пароль?
Регистрация

На Сайте

Гостей: 3
Пользователей: 0


Статистика


Страница сгенерирована за 0.028 сек..