Вам нужно Авторизоваться. Забыли Пароль? Регистрация
Апрель Воскресение 30 2017 г. в 0:29

Богдан Бенюк: «Я - театр»

Автор: Тетяна ФЕДОРЕНКО
Источник: www.mns.gov.ua
Добавлено: 2006-10-12 00:22:30

Газета "Вісник Чорнобиля"

№ 49-50 (1405-1406) 17 грудня 2005 року Актуальний щотижневик

Богдан Бенюк: "Я - театр"

Талановитого актора Богдана Бенюка інколи називають "динамітом". Можливо, така асоціація виникла завдяки його шаленій динамічності та працелюбності. Можливо, завдяки тому, що його талант "вибухає" у різних сферах життя. Бенюк - це невичерпна енергія та життєлюбство, що знаходить своє вираження у творчості і розкриває нам нові грані особистості.

- Богдане, коли Ви відкрили своє "Я - театр"?

- У виборі моєї професії велику роль відіграв вплив старшого брата Петра Бенюка, який працює у Львівському театрі імені Марії Заньковецької. Ще школярем я приїжджав на його вистави до Львова, прикипав очима до сцени, а душею - до того глибинного лицедійства. Уже в школі я знав, що вступатиму до театрального інституту. А коли вступив, то зрозумів, як багато ще треба вивчити, щоб стати справжнім актором, як багато треба пройти, щоб самореалізуватися.

- Театр - це задоволення, чи звичайнісінька робота?

- Так, театр - це велике задоволення, це частина мене самого і, мабуть, найкраща. Але одночасно театр - це титанічна робота, це - життя. Актори на сцені не просто грають, вони, скоріше, живуть. Щоразу, виконуючи одну ту саму роль, ми щось змінюємо, щоразу переживаємо все по-новому. Всі свої ролі я пропускаю через серце, не задумуючись про те, буде вистава вдалою чи ні. Словом, це робота, яка вимагає постійних колосальних затрат енергії.

- Близько 50 вистав, понад 50 фільмів, серед них - іноземні... Як розкрилося Ваше "Я - кіно"?

- Коли саме це сталося, сказати дуже важко. Поганий той актор, що не мріє зіграти в кіно. Кіно - це інший світ, у якому хочеться також себе спробувати. Мабуть, "Я - кіно" з великої букви відкрилося вже тоді, коли моя мама, дивлячись на свого сина у кінофільмі "Аты-баты, шли солдаты", так перейнялася сюжетом і моєю грою зокрема, що забула про мене і, плачучи, розмовляла з моїм героєм на екрані. Мабуть, вдалося!

- Театральні вистави, антрепризи, гастролі, кіноролі, а до цього респектабельного переліку додається ще й власна передача на ТВ. Неймовірно. Отже, про "Я - телебачення", будь ласка.

- З телебаченням у мене зав'язалися тісні та приємні, як морально, так і матеріально, стосунки. Програма "Шоу самотнього холостяка" проіснувала сім років на телеекрані, що є рекордом для наших передач, на адресу "Білої ворони" приходили сотні листів. Я спробував себе в новому амплуа - чому б ні, особливо, якщо все вилилось у такий хороший результат. Цікаво попробувати себе і в рекламі, переконати когось, скажімо, за 20 секунд - це теж своєрідне мистецтво. Сподіваюсь, що глядачі ставляться до таких моїх ролей із розумінням, адже приємніше бачити в рекламному блоці земляка, а не заморських красенів із пластиковими усмішками. Жартую.

- "Я - письменник" - це данина моді чи все-таки поклик душі?

- Мої книги - це також цікава частинка мого життя, якою обов'язково хочеться поділитись. Наприклад, спілкування із зірками в кадрі та поза ним, а їх прийшло понад 400 на мою передачу! Є й більш серйозні праці, адже я викладаю в університеті. Наша театральна компанія "Бенюк і Хостікоєв" видала "Словник театральної лексики", зараз працюємо над іншими проектами. Часу катастрофічно не вистачає, але знаходжу хвилини, щоб читати й викладати, тобто ділитись набутим досвідом і тим, що накипіло в душі, з молодим поколінням.

- Богдане, чи є щось, чим Ви не займаєтеся? Наприклад, "Я - спорт" - це оксюморон?

- Якщо відверто, то спорт - це дійсно не про мене. Але вся моя діяльність вимагає не тільки великих інтелектуальних, душевних, а й фізичних затрат. Я стартую вранці, біжу на шаленій швидкості впродовж дня, фінішую вночі. І як би я не пробіг, удома на мене чекають мої найзапекліші й найвірніші вболівальники. Серед них мій маленький син Богданчик, з яким, до речі, ми інколи граємо у футбол.

- Отже сьоме "Я". Богдан Бенюк - "Я - сім'я". Теорія чи практика?

- Для мене сім'я - понад усе. Для неї я живу й працюю. Але незважаючи на всю "феєричність" моєї професії, я абсолютно звичайна людина, яка любить готувати деруни, мити посуд, гуляти із сином. Я не боюсь побуту, а миття підлоги мене навіть заспокоює, адже це робиш не тільки для себе, а й для ніжних ніжок своїх домочадців.

- Ви просто Леонардо да Вінчі і людина-пароплав одночасно! Звідки Ви берете силу й енергію?

- Мене надихає моя сім'я, моя робота, мої друзі. Щодо фізичного балансу сил, то тут боротися важче - вік. Я віддаю перевагу традиційним, випробуваним часом методам. Інколи свіже повітря, а завжди - вітаміни. При такому швидкому темпі життя забуваєш іноді поїсти. Про свою пляшечку вітамінів Spectrum намагаюсь не забувати ніколи, підживлюю себе із середини, щоб ділитися своєю енергією та життєвими силами із глядачами, щоб встигати зробити "одночасно" тисячі справ. Мої доньки вже дорослі, син ще зовсім малий, їм усім потрібен здоровий батько. Тому піклуюся про здоров'я постійно, підтримую себе у формі. Та і моїй малечі вітаміни не завадять. Адже живемо, працюємо й творимо ми для нашого молодого покоління. У цьому і є сенс життя.

Тетяна ФЕДОРЕНКО

Понравилась статья? Поделись с друзьями!
Добавить в избранное Добавить в Google - Закладки Добавить в Яндекс.Закладки Добавить в Facebook Добавить в Twitter Добавить в Мой Мир Добавить в Мемори Запостить в ЖЖ Запостить в блог на Liveinternet Поделиться на WOW.ya.ru 0
Нравится
URL
HTML
BBCode


Оглавление   |  На верх


Вход

Логин:

Пароль:


Запомнить меня
Вам нужно Авторизоваться.
Забыли Пароль?
Регистрация

На Сайте

Гостей: 3
Пользователей: 0


Статистика


Страница сгенерирована за 0.035 сек..