Вам нужно Авторизоваться. Забыли Пароль? Регистрация
Май Воскресение 28 2017 г. в 4:11

Бенюк відзначатиме 50 років у Марокко

Автор: Вікторія Майстренко
Источник: gpu-ua.info
Добавлено: 2007-06-04 17:00:35

Бенюк відзначатиме 50 років у Марокко

26 травня акторові київського театру ім. Івана Франка Богданові Бенюку виповниться 50 років. Тиждень тому він полетів до Марокко, на зйомки фільму режисера Андрія Кавуна ”Кандагар”.

— Повернуся до Києва 25 липня, тому ювілей відзначу в Марокко, — розповідає Бенюк ”ГПУ” по телефону. — Увечері вип’ємо трохи смачного місцевого винця. Багато не можна, бо щодня — зйомки.

Тут 10 градусів тепла. Знімаємо в пустелі біля гори Високий Атлас. Краса неймовірна. Сьогодні сніг падав. Але на суботу обіцяють плюс 40, — додає Бенюк.

Театральний продюсер Мирослав Гринишин розповідає, що зазвичай Бенюк зустрічає дні народження у власному будинку на Микільській Борщагівці в Києві. Запрошує лише друзів, з акторів — Анатолія Хостікоєва та його дружину Наталю Сумську.

— Бенюки накривають стіл у дворі, — розказує. — Пригощають  голубцями, варениками, горілочкою. В них усе своє. Бо тримають корів, свиней, курей. Навіть хліб самі печуть.

Якось закарпатські друзі подарували Бенюкові живого ведмедя.  Актор віддав його до пересувного зоопарку.

— Дарують зброю, картини, костюми, комп’ютери. Але найбільше Богдан любить щось зроблене руками. Один івано-франківський художник подарував йому картину, на якій зобразив козака.

Мирослав каже, що за столом Бенюк не говорить про справи. Тільки розказує жарти, анекдоти, байки. Гринишин пригадує одну.

— Загнали мисливці зграю вовків у яму. Сидять вовки, з життям прощаються. Аж раптом із нірки вилазить заєць. ”Тікайте зі мною”, — каже. Вовки в нору — і за зайцем. Довго бігли, вискакують на поляну, мисливців немає. ”За те, що ти врятував нас, будеш нашим братом”, — веде перший вовк. ”Щось я хочу їсти”, — додає другий. ”Він же врятував нас, і думати про це забудь”, — гарчить решта. Другий вовк знову: ”Хочу їсти”. Почалася суперечка. Врешті, з’їли вовки зайця, кісточок не залишили. ”Може, поховаємо його?” — питає перший. А ховати нічого. ”О, хвостик залишився”, — показує другий. Поховали вони хвостик, поставили хреста. ”Може, напишемо щось на хресті”, — цікавиться перший вовк. ”Від друзів”, — пропонує другий. ”Ти що, здурів, ми ж його з’їли”. ”Від ворогів”. ”Ніхто такого не пише”. Тоді — ”Від партнерів”.

Вікторія МАЙСТРЕНКО

Понравилась статья? Поделись с друзьями!
Добавить в избранное Добавить в Google - Закладки Добавить в Яндекс.Закладки Добавить в Facebook Добавить в Twitter Добавить в Мой Мир Добавить в Мемори Запостить в ЖЖ Запостить в блог на Liveinternet Поделиться на WOW.ya.ru 0
Нравится
URL
HTML
BBCode


Оглавление   |  На верх


Вход

Логин:

Пароль:


Запомнить меня
Вам нужно Авторизоваться.
Забыли Пароль?
Регистрация

На Сайте

Гостей: 5
Пользователей: 0


Статистика


Страница сгенерирована за 0.026 сек..