Вам нужно Авторизоваться. Забыли Пароль? Регистрация
Апрель Воскресение 30 2017 г. в 15:56

О, прошу пана, як Ви потовстіли!

Автор: Катерина КИРИЛОВА
Источник: Газета Поступ 5 жовтня 2005
Добавлено: 2005-11-22 21:59:16

Уже трохи затерлися у пам′яті спогади про той неприємний вечір у Львівській опері. Любов журналіста таки трохи зрадлива, бо кожного дня маєш всі шанси отримати потужнішу дозу непересічних вражень. Але, на жаль, хамство та подекуди самодурство певних посадовців залишають дуже неприємний осад і надовго. Тож ти надто добре усвідомлюєш, що для певного прошарку людей поняття "четверта влада" та "журналістика" ніколи не стануть синонімами. Бо як інакше можна пояснити те, що нечисленну журналістську братію під час вистави "Біла ворона" (яку до Львова привезла компанія "Бенюк & Хостікоєв"), без зайвих пояснень намагалися виставити "за двері" Оперного театру. Щоправда, щось говорили про "дармоїдство" журналістів... Я все розумію, квитки на виставу були недешеві (від 80 до 200 гривень), але...

До Вашої уваги розмова із продюсером рок-опери "Біла ворона" Мирославом Гринишиним. Бесіда насамперед про виставу, а попри те -- про хамство, брехливість і скептицизм. До речі, цього чоловіка львів′яни також мали би пам′ятати за скандальною свого часу постановкою у театрі імені Марії Заньковецької "УБН".

-- Пане Мирославе, якщо не помиляюся, "Білу ворону" було написано ще в 1980-х роках. Чому Ви вирішили взятися за постановку цієї п′єси саме тепер?

-- Причиною є події, які відбулися восени минулого року на Майдані незалежності в Києві. У нас всіх з′явився реальний шанс вибратися із багна, в яке вкотре "залізла" Україна. Тож настрій виконавців головних ролей у виставі "Біла ворона" є настроєм майдану.

Ми відмовилися від гастролей у Білорусі з виставою "Швейк", куди втік Театр Франка на чолі зі Ступкою. Ми залишилися тут, щоб бути безпосередніми учасниками процесу.

У "Білій вороні" Рибчинський і Татарченко геніально виписали "революційну" модель, трансформуючи її через історію Жанни Дарк. Насправді наш мюзикл зіграв ключову роль для українського глядача, тому що має чимало паралелей. Хоча від початку ми цього і не прагнули. Просто глядач вже сам робить висновки. У нас дуже часто запитували: "Чи такий персонаж у вашій виставі не натякає на ту чи іншу реальну публічну українську особу?". Ми казали: "Ні!". Ми просто зробили художню постановку, яка мала би зацікавлювати та в чомусь, можливо, навіть спантеличувати людей.

-- А чи не думали про те, що у такій постановці є певний момент ризику. Маю на увазі те, що твір на злобу дня може бути цікавим лише впродовж певного часу? У цьому контексті, поки люди пам′ятають про Помаранчеву революцію.

-- Ми, до речі, мали певні сумніви саме з цього приводу. Але коли випала нагода зіграти роль Жанни Дарк Юлії Вдовенко, нікому невідомій в Україні 20-річній акторці... сумніви зникли. Цією дівчиною дуже цікавилися певні високі кола шоу-бізнесу в Москві, після того, як вона зайняла одне з провідних місць у програмі "Народний артист". Але їй там не пропонували жодних конкретних перспектив, тож акторку забрав до нас Анатолій Хостікоєв. І коли ми несподівано виявили у неї природну органіку акторського нутра, були вражені. Юлія не навчалася у жодній школі, але співає так, що її голос проймає до глибини душі. Йдеться навіть не про те, ЩО вона співає, а ЯК вона це робить. Ми бачили, що люди шоковані тим співом, вони не знають, як на нього слід реагувати. Це щось потаємне, таке, що є всередині у кожного з нас, але люди бояться зазирнути у свою суть.

Над виставою працювала дуже сильна команда на чолі з Юлією Вдовенко. Це вкотре переконало мене в тому, що в Україні дуже багато талантів, на жаль, часто непотрібних рідній державі. Компанії, творчі об′єднання мусять допомагати розвиватися, а не створювати мікроклімат, у якому талановиті люди тікають за кордон. Ми намагаємося створити усі умови для того, щоб Юлія Вдовенко мала можливість творчо реалізуватися. І це не порожні балачки. Коли ми говоримо про виставу "Біла ворона" з журналістами до прем′єри, дуже часто наштовхуємося на скептицизм і недовіру. Час сьогодні такий скептичний. Але коли вони бачать виставу, коли чують спів Юлії...

Іванофранківці, наприклад, відверто були шоковані. В залі, де ніколи не бачили та не чули якісного звуку, ми презентували свою виставу. Циніки і вороги, ті, хто не вірив нам, одразу ж були обеззброєні. Хоча не всі. Дехто після вистави казав Анатолію Хостікоєву: "О, прошу пана, як Ви потовстіли!". Інші ж: "У нас немає слів!". І такі слова я чув як від простих людей, так і від високопосадовців. Я переконаний, що "Біла ворона" матиме довге і щасливе життя.

-- Пане Мирославе, в якій ролі чуєтеся природніше: режисера чи продюсера?

-- Однаково, бо це невід′ємні речі. Я не можу вирізнити роль режисера чи продюсера. Коли я виступав як режисер і ставив свої вистави так, як вважав за потрібне, то ті, які продюсували, робили все для того, аби вистава внаслідок цього "померла". Як слон у крамниці, вони нищили мою роботу. Така байдужість та бездарність призводили до втрати направду добрих вистав. У той час, коли нікому не потрібні вистави й надалі презентували. Я не претендую бути обраним, не кажу, що мої вистави були найкращими, але все вибирає глядач. І я чув, як глядачі запитували, мовляв, чому не показують ту чи іншу виставу, але я не знав, що відповісти. Кроки адміністрацій театрів інколи виглядають дещо незрозумілими. Адже керівництво насамперед зацікавлене у тому, щоби глядачі купували квитки, а театр отримував від цього прибуток. Це парадокс, який я не можу зрозуміти. В Україні ніби-то цілюща земля, а бур′янів, як гною.

-- Те, що сьогодні театр набуває певних шоу-бізнесових ознак, наскільки я розумію, Вам до вподоби?

-- Авжеж. Адже театр -- це ринок, на якому мають виживати найсильніші. Але йдеться про справжні речі, а про не штучних лідерів, яких за чиїмось скеруванням призначили. Бо комусь так подобається.

-- Згадаймо виставу "УБН", яку Ви поставили у театрі імені Марії Заньковецької. Розумію, що це було вже давно, але як поставилися до скандалів, які виникли довкола неї? Галицька публіка вперто не хотіла сприймати образ Андрея Шептицького, який Ви запропонували.

-- Це й справді було вже давно, тому мені важко анімувати в пам′яті свої думки з цього приводу, відчуття. Але пам′ятаю головне: до скандалу я поставився, як до театралізованого дійства. Там були свої актори, виконавці головних ролей, замовники. Тому для мене це був такий собі театр у театрі. Звісно, намагався дуже сильно тим не перейматися, тому що з глузду можна було з′їхати. Багато у кому розчарувався: і в близьких мені людях, і у ледь знайомих. Але так чи інакше усе це колосальний досвід. Це й енергія, і віра, і шалена вдячність за можливість співпрацювати зі Стригуном, який дуже допоміг мені саме тоді. Взагалі він дуже символічна та вагома постать для мене. Решта розвіялася з плином часу, наче димова завіса. Тепер уже й не пригадаєш.

-- Як і "УБН", так і в "Білій вороні" простежується певний патріотизм, можна навіть сказати, що, власне, довкола нього усе якраз і будується. Збіг, випадковість. Чи Ви спеціально обираєте для себе такі патріотичні вистави?

-- Прерогатива у цінностях, які я ношу в собі як вільний та незалежний індивідуум, тема патріотизму у практичній площині мене, безперечно, цікавить. Я не відділяю своєї праці від внутрішнього почуття патріотизму. Чи то є декларована політиками Україна, із якою я не погоджуюсь, чи насамперед моя власна позиція в країні, де я живу, із народом, із яким я живу та для якого ставлю свої вистави. Очевидно, можна говорити про патріотизм.

-- Пане Мирославе, чи можна говорити, що режисура для Вас -- не просто професія, а своєрідний стан душі?

-- Навіть більше. Це не лише стан душі, але й спосіб існувати у цьому світі.

Понравилась статья? Поделись с друзьями!
Добавить в избранное Добавить в Google - Закладки Добавить в Яндекс.Закладки Добавить в Facebook Добавить в Twitter Добавить в Мой Мир Добавить в Мемори Запостить в ЖЖ Запостить в блог на Liveinternet Поделиться на WOW.ya.ru 0
Нравится
URL
HTML
BBCode


Оглавление   |  На верх


Вход

Логин:

Пароль:


Запомнить меня
Вам нужно Авторизоваться.
Забыли Пароль?
Регистрация

На Сайте

Гостей: 1
Пользователей: 0


Статистика


Страница сгенерирована за 0.036 сек..