|
 |
|
| На свій день народження Богдан Бенюк питиме африканське вино. Каже, воно смачне (фото: Андрій ЄЛОВІКОВ) |
| 26 травня акторові київського театру ім. Івана Франка Богданові Бенюку виповниться 50 років. Тиждень тому він полетів до Марокко, на зйомки фільму режисера Андрія Кавуна ”Кандагар”.
— Повернуся до Києва 25 липня, тому ювілей відзначу в Марокко, — розповідає Бенюк ”ГПУ” по телефону. — Увечері вип’ємо трохи смачного місцевого винця. Багато не можна, бо щодня — зйомки.
Тут 10 градусів тепла. Знімаємо в пустелі біля гори Високий Атлас. Краса неймовірна. Сьогодні сніг падав. Але на суботу обіцяють плюс 40, — додає Бенюк.
Театральний продюсер Мирослав Гринишин розповідає, що зазвичай Бенюк зустрічає дні народження у власному будинку на Микільській Борщагівці в Києві. Запрошує лише друзів, з акторів — Анатолія Хостікоєва та його дружину Наталю Сумську.
— Бенюки накривають стіл у дворі, — розказує. — Пригощають голубцями, варениками, горілочкою. В них усе своє. Бо тримають корів, свиней, курей. Навіть хліб самі печуть.
Якось закарпатські друзі подарували Бенюкові живого ведмедя. Актор віддав його до пересувного зоопарку.
— Дарують зброю, картини, костюми, комп’ютери. Але найбільше Богдан любить щось зроблене руками. Один івано-франківський художник подарував йому картину, на якій зобразив козака.
Мирослав каже, що за столом Бенюк не говорить про справи. Тільки розказує жарти, анекдоти, байки. Гринишин пригадує одну.
— Загнали мисливці зграю вовків у яму. Сидять вовки, з життям прощаються. Аж раптом із нірки вилазить заєць. ”Тікайте зі мною”, — каже. Вовки в нору — і за зайцем. Довго бігли, вискакують на поляну, мисливців немає. ”За те, що ти врятував нас, будеш нашим братом”, — веде перший вовк. ”Щось я хочу їсти”, — додає другий. ”Він же врятував нас, і думати про це забудь”, — гарчить решта. Другий вовк знову: ”Хочу їсти”. Почалася суперечка. Врешті, з’їли вовки зайця, кісточок не залишили. ”Може, поховаємо його?” — питає перший. А ховати нічого. ”О, хвостик залишився”, — показує другий. Поховали вони хвостик, поставили хреста. ”Може, напишемо щось на хресті”, — цікавиться перший вовк. ”Від друзів”, — пропонує другий. ”Ти що, здурів, ми ж його з’їли”. ”Від ворогів”. ”Ніхто такого не пише”. Тоді — ”Від партнерів”. | 
