Анатолій ХОСТІКОЄВ: «Ключовий момент» мого життя – одруження з Наталею Сумською»

Автор: Галина ГУЗЬО E-Mail: www.wz.lviv.ua/print.php?atid=61745 Источник: Високий замок Добавлено: 2008-02-10 09:31:26

Версия Для Печати Скачать статью

Анатолій ХОСТІКОЄВ: «Ключовий момент» мого життя – одруження з Наталею Сумською»

Галина ГУЗЬО Фото з архіву «ВЗ» Відомий актор театру і кіно, народний артист України Анатолій Хостікоєв 2008 рік зустрічатиме вдома з сім’єю – з дружиною Наталею Сумською та сином Славком.

Можливо, у гості до Хостікоєва-Сумської завітають друзі, зокрема шкільні товариші пана Анатолія. “Маю величезне прагнення на це свято бути із сім’єю, – розповів актор кореспондентові “ВЗ”. – А на Різдво хотів би поїхати у Карпати – у Верховину, де колись знімався у фільмі “Камінна душа”. Позаторік на Різдвяні свята уже їздив туди. Від часу зйомок минуло майже 20 років, а місцеве населення згадало мене”. - Пане Анатолію, уже не перший місяць українці бачать вас щовечора у ролі олігарха в телесеріалі “Серцю не накажеш”... - Погоджуючись на цю роль, бачив, що буде що грати, хоча персонаж і негативний. І чим більше занурювався в образ Григорія Варламова, тим більше розумів, що фігура ця – неоднозначна. Він має власний погляд на життя. Та олігархи – також люди, з серцем і душею. Тож для мене найголовнішим стало показати його як людину. У житті не все вирішують гроші. Мій герой страждає, втрачає доньку, яка стає наркоманкою, розривається на різні боки – має коханок... Це неспокійна натура. Світ великих грошей відбирає у Варламова багато сил, збіднює його. Таким людям не вистачає часу на те, щоб ходити у музеї, театри, на футбол... - Зйомки тривають? - Так, знімаються 120-і серії. Має бути 150. Але якщо рейтинг у серіалу залишатиметься високим, то може бути й більше серій. - Забіг на таку довгу кінодистанцію – нове для вас. Чимало акторів вважають роботу у серіалах розтринькуванням таланту... - До серіалів – неоднозначне ставлення. І “Серцю не накажеш” не всім подобається. Та для мене це цікава і несподівана робота. У листопаді минув рік від початку зйомок. Я втягнувся в цей процес. Мені подобається атмосфера, яка панує на майданчику, мої партнери, зокрема молоді українські актори. Зйомки відбуваються майже щодня. Маю багато тексту. Як актор не бачу у серіальній роботі жодних протиріч. Інша справа - як ставитися до неї. Можна халтурити – аби гроші платили. А можна підходити серйозно й викручувати навіть у безнадійних ситуаціях. “Мило” ж може бути різним: і “господарським”, і “духмяним”... - Вашим зйомкам у серіалі “Серцю не накажеш” передувала тривала творча пауза – п’ять чи шість років... - У мене справді була величезна пауза у кіно. Якісь пропозиції за цей час були: епізодичні ролі, нецікаві сюжети... Відмовлявся. У серіал “Серцю не накажеш” потрапив випадково. Режисер і актор Олег Масленников запропонував мені попробуватися на іншу роль. Та в процесі проб петербурзькі замовники фільму одностайно затвердили мене на головну роль. - Ви відмовлялися від роботи в кіно при тій ситуації, яка склалася з кінематографом в Україні?.. - Знімають у нас незрівнянно мало. Навіть порівняно з Росією. Про Європу й Голлівуд взагалі мовчу. Бракує хороших сценаріїв. Режисери є. Творчий потенціал, особливо у молоді – великий. Потрібен матеріал, який слід правильно адаптувати до наших днів. Похибка в тому, що класику ставлять на сучасну манеру. Мене це дратує. Коли герої класичних творів спілкуються по “мобілках” і носять кросівки... Класику, тим більше українську, потрібно оберігати, й не відбивати у людей бажання ходити на класичні фільми й театральні постановки. - Щоб підтримати українське кіно, погодилися б зніматися за невеликий гонорар? - Звичайно. Якщо робота – цікава, високохудожня, з думкою та гідністю, я навіть безкоштовно знявся б. За ідею – так. А то приїжджають в Україну російські продюсери, які добре розуміють, що українські актори сидять без роботи, і пропонують грати їм усілякі нісенітниці, кидаючи, як кістку, 20-50 доларів за знімальний день... Ганебно! Я саботував би такі “подачки”. Хоча й розумію, що у кожного – свої обставини, що потрібно годувати сім’ю. - Ви часто критикуєте методи роботи художнього керівника Національного драматичного театру ім. І. Франка Богдана Ступки... - Критикую, бо мусить бути опозиція. Коли художній керівник відчуває повноту влади, він втрачає відчуття реальності. Суцільна влада розбещує. Йому потрібно давати розуміння, що є люди, до думки яких слід прислухатися. Я ж не бажаю нічого поганого театру і Богданові Сильвестровичу, якого поважаю і по-своєму люблю. Він же мій партнер по сцені Театру ім. М. Заньковецької. - Критика дала плоди? - З акторами почали розмовляти в іншому тоні. Тепер акторів поважають. Криками й залякуваннями з нами уже не порозмовляєш. До художнього рівня вистав досі маю до Богдана Ступки запитання... У театрі хочуть відновити художню раду. Тоді можна буде при всіх висловлювати свою точку зору. Бо зараз актори плещуть язиками хіба що за кулісами, а на зборах – мовчать, бояться щось сказати. З різних причин: хтось до пенсії дотягнути хоче, хтось роль отримати... - Ваша дружина Наталія Сумська уже декілька років займається кар’єрою телеведучої... - Як людина і громадянин України вона робить величезну справу. У “Ключовому моменті” немає жодної підставної людини. Це – долі реальних людей. Серцем передачі є Наталія Сумська. Усі історії вона пропускає через себе, співпереживає. “Ключовий момент” відбирає у Наталі страшенно багато фізичних й емоційних сил. За один захід протягом тижня з 8-ї ранку до 11-ї вечора записують 15-20 програм. Важка робота, зате благородна. Люди люблять і поважають Наталю. Пишуть їй листи, звертаються до неї за порадою і допомогою. - Як робота на телебаченні вплинула на акторське амплуа пані Наталі? - Наталія Сумська – блискуча представниця українських національного класичного і сучасного театру та кіно. На жаль, і в неї протягом останніх кількох років у театрі немає роботи... Мене це бентежить. Невдовзі у Театрі ім. І. Франка буде вистава “Кайдашева сім’я”, у якій Наталя грає одну з головних ролей. - Що у своєму житті вважаєте “ключовим моментом”? - Знайомство і одруження з Наталею Сумською. - Як ставитеся до політичної кар’єри вашого творчого побратима, друга й кума Богдана Бенюка? - Пишаюся ним. Його запрошували в інші партії і блоки, а він пішов у ВО “Свобода”. Це – його сутність, світогляд, переконання. Він – справжній українець, націоналіст. Несе це через усе своє життя і творчість. - Ви також маєте відношення до політики – майже два роки є депутатом Київради від БЮТ... - Депутатство вимагає свідомої роботи і багато часу, якого у мене у зв’язку зі зйомками в серіалі обмаль. Я в Київраді у комісії з питань культури. У Києві не бракує проблем у цій галузі: музеї, театри, книгарні... Я не прагнув стати депутатом. Та БЮТ імпонує мені своєю незрадливою політикою – з часу Помаранчевої революції. Коли Юлія Володимирівна запропонувала мені стати депутатом, погодився. Мені пропонували і посади, і мільйон доларів за те, щоб я зрадив Тимошенко – написав заяву про вихід із БЮТу. - Не пошкодували, що не стали мільйонером? - Ні на мить. Взяв би ці гроші – уже ніколи не відмив би душі. Зрадив би людину, яка повірила мені. Як би потім дивився в очі тій же ж Наталі Сумській? Та після такого вона розлучилася б зі мною!

Nik:
Ваш E-Mail:
Комментарий:
HTML-теги Вырезаются!!!
* Введите защитный код из символов, отображенных в виде изображения. Если вы не можете прочитать код с изображения, нажмите на изображение для генерации нового вида кода.